15.04.20 р. 115 років від дня народження Сергія Лифаря, видатного хореографа і танцівника

/Files/images/mitts_ukrani/48534_img_0116.jpgНародився Сергій поблизу Києва, найімовірніше у передмісті с. Пирогів в родині з давнім козацьким корінням. На вулиці Тарасівській 1-б пройшло дитинство Сергія. З 1917 жив у свого діда В.Марченка на вул. Ірининській, 3, поблизу Софійського собору. Будинок не зберігся.

Хлопчик був наділений тонким музичним чуттям. З дитинства Лифар співав у церковному хорі Софіївського собору, брав уроки гри на скрипці у професора Воячека, відвідував клас фортепіано у Київській консерваторії.

/Files/images/mitts_ukrani/images (2).jpg /Files/images/mitts_ukrani/12860817.jpg

Роки навчання проходили у 8-ій Київській гімназії на бувшій Миколаївській площі (тепер площа Івана Франка). Після школи вирішено було продовжити навчання в найпрестижніший Олександрівській гімназії, що на Бібіковському бульварі — тепер це жовтий корпус Національного університету імені Т. Шевченка.

/Files/images/mitts_ukrani/Ð_ез названиÑ_.jpg /Files/images/mitts_ukrani/ploshad_franko_5_01.jpg

Просто навпроти Оперного театру в 1919 році Броніслава Ніжинська відкрила свою балетну студію «Школу руху». Киянин Серж Лифар почав відвідувати тут уроки танцю у неприпустимо пізній для танцівника вік –17 років.

/Files/images/mitts_ukrani/Ð_ез названиÑ_ (1).jpg /Files/images/mitts_ukrani/580730.jpg

Тільки через 40 років, у 1961 Лифарю нарешті вдалося відвідати батьківщину: він був почесним гостем Першого міжнародного конкурсу молодих артистів балету в Москві та зміг інкогніто приїхати до Києва, побувати на могилах батьків на Байковому кладовищі та зустрітися з рідними.

Серж Лифар зібрав одну з найцікавіших в Європі російських бібліотек, яка складалася зі стародруків XVI-XIX ст. Особливе місце в його бібліотеці займала "Пушкініана", найдорожчим скарбом якої були 10 оригіналів листів поета до Гончарової, рідкісні видання, інші пушкінські раритети. Нині частина бібліотеки Лифаря (817 одиниць) за його заповітом зберігається у Києві, у відділі мистецтв Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки. У дар Україні її передала вдова хореографа — графиня Ліліан.Алефельд.

/Files/images/mitts_ukrani/IMG-65fde31e38a26279b80579f6ab52e9f1-V.jpg За життя Сергій Лифар отримав багато відзнак від різних держав. Він був кавалером найвищих нагород Франції: ордена Почесного легіону та ордена Літератури і мистецтва, володарем найвищої відзнаки балету – "Золотого черевичка" та премії "Оскар", нагороджений Золотою медаллю міста Парижа.

/Files/images/mitts_ukrani/Ð_ез названиÑ_ (6).jpgОстанні роки життя Серж Лифар прожив у Лозанні, Швейцарія де й помер 15 грудня 1986. В наші дні в Лозанні з'явився пам'ятник, дарунок від киян: Ікар з піднятими руками-крилами наче прагне злетіти у небо. На постаменті скромний напис: «Serg Lifar de Kiev» — «Серж Лифар з Києва».

/Files/images/mitts_ukrani/Ð_ез названиÑ_ (7).jpg Протягом тривалого часу до Києва з'їжджалися танцівники та хореографи з усього світу на міжнародний конкурс імені Лифаря та фестиваль "Серж Лифар де Ля Данс". ». На київській сцені відродилися його «Ромео і Джульєтта» та «Сюїта в білому». 2004 року Національний банк України до 100-річчя з дня народження танцівника у серії «Видатні особистості України» випустив ювілейну пам'ятну монету «Серж Лифар».

/Files/images/mitts_ukrani/Ð_ез названиÑ_ (3).jpg Сьогодні про життя та творчість видатного балетмейстера розповідає Музей української діаспори, в постійній експозиції якого представлений меморіальний зал Сержа Лифаря. Також в столиці України працює Київська муніципальна українська академія танцю імені Сержа Лифаря, в якій 7 квітня 2004 року відбулась церемонія відкриття пам'ятної дошки Сержу Лифарю на фасаді академії. Меморіальна дошка є також на будівлі бувшої 8-ої гімназії.

"Золота балетна туфелька – міжнародна нагорода в галузі хореографії, вручена киянину Сержу Лифарю у 1955-му році з нагоди 25-річної творчої діяльності в Національній опері Франції. З 1955 року туфелька зберігалась в домі Сержа Лифаря, але після його смерті його дружина подарувала її Музею історичних коштовностей, а згодом туфелька була передана до Національного музею історії України".

/Files/images/mitts_ukrani/р.jpgЗолота туфелька Сержа Лифаря – шістнадцята міні-скульптурка проекту «Шукай!». Знайти нову міні-скульптуру можна на стіні київського готелю Premier Palace Hotel Kyiv за адресою бульвар Шевченка / вул. Пушкінська, 5-7/29.

/Files/images/mitts_ukrani/IMG-7164600feb5fc7071ee3dabf53d59e2d-V.jpg Пройшовши великий шлях, овіяний славою, Сергій Лифар вважав за найважливіше, щоб на його надгробку було викарбовано: Serge Lifar de Kiev і роки життя. Світ має пам'ятати, що уславлений Сергій Лифар — із Києва.

Все, про що просив він у Бога, справдилося. 24.03.20 р. - 120 років від дня народження Івана Козловського, славетного українського тенора.

/Files/images/mitts_ukrani/1576923819-277.jpg Іван Козловський – з Київщини. Народися в селі Мар’янівка, неподалік Василькова, у селянській родині. Прожив довге життя, помер у 93 роки. Мав унікальний голос, сріблястий тенор. На оперній сцені І. С. Козловський проспівав понад 50 найрізноманітніших партій. Концертна діяльність І. С. Козловського була різноманітною. У його репертуарі — класичні шедеври Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шумана, Лисенка, Гулака-Артемовського, Глинки, Даргомижського, Бородіна, Чайковського, Ліста, Рахманінова; вокальні твори радянських композиторів; українські й російські народні пісні та романси.

За словами його доньки Анни, - «Він любив Україну віддано і ніжно — синівською любов’ю». Любив також наше місто. З Києвом видатного співака пов’язують такі місця:

Михайлівський Золотоверхий монастир, де мешкав, навчався у Духовному училищі і співав у хорі юний І. Козловський;

Троїцький монастир у Китаєві, де за спогадами митця, відбулася його зустріч з Миколою Лисенко.

У Києві, в провулку імені Козловського, є пам’ятник співакові. На Хрещатику діє концертний зал імені І. Козловського. А на одній із будівель Михайлівського Золотоверхого монастиря встановлена меморіальна дошка на вшанування пам’яті великого українця.

/Files/images/mitts_ukrani/kozlovskiy_maryanivka_muzey_02.JPG Та найбільше пам’ятають, люблять і шанують свого знаменитого земляка жителі села Мар’янівка. Для рідної Мар’янівки знаменитий тенор зробив рідкісний подарунок — побудував за відрахування від своїх концертів музичну школу (нині вона носить його ім’я). З її учнями, а також з учнями загальноосвітньої мар’янівської школи, що теж була збудована за ініціативи Козловського, маестро нерідко виступав разом. Тут же створено Меморіальний музей І. С. Козловського, на території якого встановлено пам’ятник співакові.

«Пошли, Боже, добре співати, прославляти рід свій, довго жити на світі», - такі слова молитви незмінно промовляв співак. Господь почув молитви Івана Семеновича: спів маестро до глибокої старості був бездоганним і прославив його рід, Мар’янівку, Україну.

Джерело: http://incognita.day.kyiv.ua/

Кiлькiсть переглядiв: 866

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Фотогалерея

Дата останньої зміни 12 Березня 2024

Цей сайт безкоштовний!