Як на Русі віру вибирали
У IX столітті Стародавня Русь із окремих родових спільнот почала перетворюватися на організовану державу зі столицею в Києві. Княгиня Ольга першою відійшла від язичництва і у 955 році з великою пишнотою прийняла хрещення в Константинополі. Перелом стався під час правління онука Ольги – князя Володимира Великого, Володимира Хрестителя, Володимира Красне Сонечко. Київ береже його ім’я. Є в нашій столиці і Володимирська вулиця, і Володимирська гора, і Володимирський собор.
Володимирський собор задумали спорудити до 900-ліття хрещення України-Русі. 15 липня 1862 року (за старим стилем), у день святого Володимира, почали будівництво і лише в 1896 році собор закінчили.
При вході в собор бачимо стінописи «Хрещення великого князя Володимира» і «Хрещення киян». Вони нагадують нам про події, які вплинули на всю подальшу історію середньовічної України та підлеглих їй земель.
Вибираючи віру, наші предки віддали перевагу тій, яка зачарувала їх красою. Літопис розповідає, що у Візантії, в Царгороді, посланці князя Володимира побачили найпишнішу «службу архієрейську». «І ми не знаємо, чи на небі, чи на землі були ми – не вміємо того сказати; те тільки знаємо, що там Бог перебуває з людьми, і служба їхня найкраща над служби всіх земель», - сказали посланці, вернувшись у Київ.
Оцю найпишнішу архієрейську, або патріаршу, службу з урочистим одяганням патріарха на спеціальному підвищенні – кафедрі – і тепер можна побачити в соборі святого Володимира. Більш ніж півстоліття він є головним храмом України.
Володимирська гірка — парк у Києві, закладений у середині XIX століття. Колись тут збирався традиційний хресний хід в день св. Володимира 15 (28) липня. В 1853 році на одній з терас узгір’я з’являється його найвідоміший атрибут – пам’ятник князеві Володимиру.
За переказами, саме на цій горі стояв рівноапостольний князь, споглядаючи, як у водах Дніпра хрестили киян. Найдавніший пам’ятник Києва від моменту заснування й досі є одним із символів міста. Він дав походження назві парку "Володимирська гірка". На восьмигранному п’єдесталі у вигляді візантійського храму височить над Дніпром князь Володимир. На чоловому боці постаменту поміщено бронзовий барельєф з багатофігурною композицією: сценою хрещення киян.
У темну пору хрест в його руці сяє ілюмінацією, причому традиція підсвічувати хрест зберігається здавна. Близько 1900 року на гірці було споруджено панораму «Голгофа» (не збереглася, зруйнована у 1920-ті роки).
Вулиця Володимирська — одна із найдавніших вулиць міста Києва. Пролягала через найдавніші частини Києва — Місто Володимира та Місто Ярослава. Це була головна міська вулиця, що вела від парадного в'їзду Золотих воріт до головного храму — Софійського собору та до княжих та боярських палаців Акрополя (Старокиївської гори). На початку ХХ століття вулиця набула сучасного вигляду і довжини.
Володимирський проїзд — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Михайлівської площі до Софійської площі.
Проїзд виник у 1854–1857 роках під час зведення будинку губернських установ — «Присутствених місць», від яких і набув своєї первісної назви Присутствений проїзд. Сучасна назва — з 1955 року.
Володимирський узвіз — вулиця у Печерському і Шевченківському районах міста Києва. Пролягає від Європейської площі до Поштової площі. З 1944 отримала назву від розташованого над Володимирським узвозом пам'ятника київському князю Володимиру.
Нинішній головний університет країни – імені Тараса Шевченка - до революції 1917 року носив ім’я святого князя Володимира. Новий університет у Києві відкрили у 1834 році у липні на чергові роковини смерті князя Володимира.
На набережній, біля самого Дніпра поставили кількаметровий барельєф Володимиру хрестителю, на 1025-ліття хрещення Русі в 2013 році. Саме тут, як вважається, до 19 століття у Дніпро впадала річка Почайна, в якій князь хрестив містян.
Цей барельєф завершує низку ландшафтно-монументальних об’єктів, пов’язаних з Володимиром: верхній пам’ятник, гірка-парк, узвіз, сходи до Дніпра і барельєф.
Нами були використані матеріали з таких книг:
Коментарi