Безсмертний дух українців: репресовані за Слово
Чорними рядками в історію України вписані нелюдські переслідування (арешти, катування, психічно-моральні тортури, примусові виселення, фізичні знищення ) українців за часи існування радянської влади.
Під прицілом репресивного режиму опинилося не одне покоління української інтелігенції – найбільш освіченої, думаючої частина населення нашої країни, яку можна назвати «совістю нації».
Високу ціну за відмову пристосовуватися і жити за брехливою радянською мораллю заплатили сотні поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, викладачів, театральних діячів. Всі вони, будучи внутрішньо вільними людьми, завдяки своєму таланту пробуджували почуття масової свободи, не мовчали в часи найбільшої тиранії.
Серед них: Володимир Свідзінський, Лесь Курбас, Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров, Микола Хвильовий та багато-багато представників української культури.
Наше місто сумно відомо тим, що, в підвалах колишнього Інституту шляхетних панянок (нині Міжнародний центр культури і мистецтв), були катівні народного комісаріату внутрішніх справ України. Сюди у грудні 1934р. привезли заарештованих у Харкові письменника Григорія Епіка і драматурга Миколу Куліша. Тут же 13 – 15 грудня того ж року були розстріляні відомі письменники Іван і Тарас Крушельницькі, Григорій Косинка, Кость Буревій, Олекса Влизько, Дмитро Фальківський. А в березні 1935 р. там же відбувся ганебний судовий процес над письменниками Євгеном Плужником, Валер’яном Підмогильним, Валер’яном Поліщуком, Мирославом Ірчаном, Василем Вражливим, Григорієм Майфетом, Олександром Ковінькою. І кожного з них при цілковитій відсутності злочину чекав найжорстокіший вирок – багаторічне ув’язнення чи розстріл. На території бувшого Жовтневого палацу – пам’ятний хрест-поклоніння
Биківнянське поховання жертв сталінських репресій під Києвом належить до найбільших на території України. Протягом 1937-1941 років вантажівки майже щоночі привозили тіла розстріляних в київських тюрмах НКВС для таємного поховання у Биківнянському лісі.
Тут знайшли останній спочинок, за різними оцінками, від 15 до понад 100 тис. осіб, закатованих під час допитів або розстріляних у позасудовому порядку органами НКВС у Києві. Серед них - письменники Майк Йохансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський і десятки тисяч інших жертв сталінського Великого терору 1937-1938 років.
Трагічне минуле нашої країни, коли людину жорстоко переслідували за слово, коли паростки свободи і інакомислення нещадно знищувались дізналися наші читачі
При підготовці нами були використані такі джерела:
Коментарi