Бібліотека для дітей імені Івана Багряного ЦБС Солом'янського району м.Києва

Якщо пам'ять стає непотрібною – трагедії повторюються

Засипати, затопити, знищити, забути… Пам'ять про неймовірні жертви Бабиного Яру, на думку можновладців Радянського Союзу, не повинна бентежити серця і уми будівників світлого майбутнього. Жодного пам’ятника, жодного розголосу. Для того, щоб назавжди стерти спомин про Бабин Яр вирішено знищити його – частково засипати, а частково замити. Бабин Яр загатили платиною і почали по трубах качати пульпу – суміш води і брудних відходів цегляного заводу, розміщеного неподалік. По всьому яру розлилося брудне озеро, яке містило у собі розмиті кістки та попіл розстріляних і спалених людей. Земля не змогла всмоктати у себе величезну кількість рідких відходів. до яких додалися весняні води, і 13 березня 1961 року величезний селевий потік прорвав земляну дамбу, затопив Куренівку і призвів до численних жертв. Про масштаби трагедії замовчували так само як і про трагедію жертв нацистських катувань.

Тільки у 2001 році. через 40 років, українські газети нарешті назвали число загиблих – їх виявилось близько двох тисяч. Куренівська катастрофа знищила також 22 приватні одноповерхові будинки, 5 двоповерхових, 12 одноповерхових будинків державного фонду, два гуртожитки.

Про болючі сторінки історії нашого міста, про увіковічення пам'яті та встановлення справедливості щодо загиблих наших земляків дізналися ті, хто сьогодні відвідав нашу бібліотеку. Для багатьох інформація виявилася неочікуваною і новою. Події давно минулих літ вразили юні душі і. сподіваємося, запам’яталися їм. Адже, трагедії мають властивість повторюватись, якщо забувати про них.

Очевидці тієї страшної події письменники Анатолій Кузнєцов та Олесь Гончар зобразили її у своїх творах – «Бабий Яр» та «Чорний Яр».