Без строку давності. Екскурсія Бабиним Яром
Всесвітньо сумної слави Київ нажив через масові розстріли його жителів.
80 років тому, протягом двох останніх місяців вересня тут було вбито майже 34 тисячі чоловіків, жінок, дітей.
Це було одне з найбільших масових вбивств цивільних, вчинене нацистами під час Другої світової війни.
Усі вони були вбиті за національною ознакою, євреї.
Під час війни У Бабиному Яру вбивали та ховали не лише євреїв. Упродовж двох років німецької окупації до листопада 1943 року тут розстрілювали і закопували цілі групи людей або окремих осіб, які також вважалися ворогами нацистів.
Перше увіковічення пам’яті страчених у Бабиному Яру відбулося у 1976 році відкриттям монументу «радянським громадянам і військовополоненим солдатам, й офіцерам Радянської армії, розстріляним у Бабиному Яру». У художньому рішенні монумента і в написі біля його підніжжя не було жодної згадки про єврейські жертви.
Вперше на урядовому рівні було визнано, що євреїв вбивали за те, що вони були євреями тільки на першому році української незалежності.
В наступні роки з’являються понад 30 поодиноких пам’ятників і пам’ятних знаків. Зокрема, встановлено пам’ятний знак українським націоналістам, монумент «Ромська кибитка» в пам'ять про розстріляних ромів, пам’ятний знак дітям, розстріляним у Бабиному Яру, пам’ятник підпільниці, Герою України Тетяні Маркус, українській поетці, учасниці антинацистського підпілля Олені Телізі та її соратникам….
За останні роки Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» збагатився новими об’єктами вшанування пам’яті його жертв. Вони розташовані неподалік або безпосередньо на трьох алеях : Алеї мучеників, Алеї праведників та Алеї пам’яті.
Відвідувачів вражає візуально-звукова інсталяція «Дзеркальне поле». В її основі символ Дерева Життя. Інсталяція показує, як легко це дерево знищити. Його гілки зламані, корені посічені кулями. Колони прострілені сотнями тисяч куль такого самого калібру, що і під час винищувальних акцій. На цьому дзеркальному полі людина бачить своє відображення, прошите кулями. Через кульові отвори безперестанно проходить світло і звук пам’яті...
Не так давно на території заповідника побудована дерев’яна, з дерева дуба Синагога – Книга, над якою думають. До будівельного матеріалу додавали дерев’яні частини, що лишилися від багатьох вже зруйнованих синагог України. Храм прикрашений цитатами з молитов, які читалися в стінах зруйнованих синагог. На стелі малюнок зоряного неба з зірками і сузір’ями, розташованими в тому порядку, як і у вересневі дні трагедії.
Найновіша локація – Стіна плачу, збудована за проектом сербської мисткині Марини Абрамович з українського, найвищого ґатунку вугілля, антрациту і бразильських кристалів. Розташована стіна так, що являє собою ніби продовження єрусалимської Стіни плачу. Час від часу на стіні з’являються краплини вологи. Враження, що вона плаче.
Ще на території комплексу з’явилися об’єкти, що нагадують як не можна ігнорувати пам'ять минулих поколінь.
Це надгробки з кладовища на території якого збудували будівлю Телецентру. Йдучи алеєю, бачиш надгробки і на фоні тихої музики , наче шепіт падаючого листя , звучать імена і прізвища людей, що були поховані неподалік і чиї могили знищені.
Куренівська трагедія – також нагадування про те, як порушуючи моральність заради доцільності отримуємо нові жертви, вже в мирний час.
Читачі бібліотеки імені І. Багряного ні на мить не пожалкували, що у вихідний день пішли на екскурсію. Радимо всім, хто ще не бачив нові об’єкти Меморіального комплексу, відвідати його! Тут впорядковано і урочисто. Багато покажчиків, схем, фотостендів з інформацією і поясненнями.
Чекаємо на відкриття ще одного об’єкту, будівництво якого добігає кінця – Кургану пам’яті з Пірамідою, всередині якої у 3D-форматі відтворюватиметься Бабин Яр, яким він був 80 років назад.
Коментарi