Впевнені, що багато хто з наших читачів також відчувають у собі жагу до творчості, до писемства. Як дізнатися, чи не зарано починати творити, чи навпаки, уже запізно? Як проби пера відбувалися в уже знаних та любимих нами письменників?

До Вашої уваги - "До витоків творчості" (Літературні проби українських письменників-класиків)

Білоус Дмитро народився 24 квітня 1920р. – український письменник, перекладач. В родині, крім Дмитра, зростало ще 10 братиків і сестричок.

/Files/images/unkaln_ukrants/images (3).jpg «Нахил до словотворчості в нашій родині наче народжувався з кожним з нас» - згадував поет. В 1933 році після виснаження голодом Дмитро ще й захворів на тиф. Старший брат, який працював викладачем в Харківській дитячій трудові комуні, директором якої був славнозвісний Антон Макаренко, влаштував його туди як вихованця. «А який прекрасний був час, коли ми молодими пагінцями вростали в літературну студію при Харківській філії спілки письменників! Зігріті увагою майстрів слова, ми сміливіше виносили на люди свої літературні спроби. Саме тоді, навесні 1935 в комунівській багатотиражці я вперше побачив свого надрукованого вірша «Весняні акорди». Дмитрові тоді було 15 років.

Такими були перші кроки на літературній ниві Дмитра Білоуса, Лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, літературних премій імені Лесі Українки та Максима Рильського, Олени Пчілки…автора талановитих книг для дорослих і малечі, перекладача.

/Files/images/unkaln_ukrants/Гребінка_Євген2.jpg Гребінка Євген народився 2 лютого 1812 року - український байкар, белетрист та видавець. Початкову освіту Євген здобував в домашній умовах. Згодом вступив у Ніжинську гімназію, де почав писати свої перші вірші. Євген зростав у важкі часи: царська епоха, Наполеонівські війни. У таких умовах виник так званий романтичний напрям української літератури до шевченківського періоду. Натхненний творчістю Григорія Сковороди, Євген Гребінка починає писати свої байки, де відображає світогляд тогочасного українського селянина.

/Files/images/2021/gri/ukraine-0162__1395325792__615.jpg Ірина (Іраїда) Жиленко народилася 28 квітня 1941 року — українська поетеса, дитяча письменниця, володарка найвищої нагороди України – Національної премії імені Тараса Шевченка та літературної премії імені Володимира Сосюри.

Перший вірш майбутня письменниця написала у восьмирічному віці, а перша публікація відбулася, коли вона ще навчалася в школі. Ось як згадує про це сама письменниця: «А десь у класі третьому стала «жертвою Тарзана», бо, перелітаючи з дерева на дерево з моторошним тарзанячим зойком, зірвалась і впала, отримавши струс мозку. Після чого і почала писати вірші...»

/Files/images/unkaln_ukrants/unnamed (1).jpg Наталя Забіла народилася 5 березня 1903 року - українська дитяча письменниця. Мати Наталі читала дітям поезії замість колискових, а римування було улюбленою справою дівчинки. Наталя з дитинства мріяла бути вчителькою; писала вірші, казки, оповідання. Писала "сама для себе, не надаючи серйозного значення цій справі і аж ніяк не гадаючи робити з цього свою основну професію". Рано почала працювати вчителькою, а згодом видавати художню літературу та підручники для дітлахів

/Files/images/2021/gri/image039.jpg Іваненко Оксана народилася 13 квітня 1906 року - українська відома дитяча письменниця.Її сім'я була близькою до літератури. Батько працював редактором газети, згодом викладав літературу у школі. А мама працювала вчителькою у притулку для дітей-сиріт. Саме вона прищепила доньці любов до рідного слова. до української поезії, до пісні. Потяг до літературної справи відчула ще в дитинстві. Зі спогадів Оксани Іваненко:

"Писати я почала дуже рано, як тільки вивчилася читати, а читала я з чотирьох років... На щастя, вдома ніхто не звертав уваги, що крім ігор „в ляльки”, я дуже любила писати повісті. Псувала на своє писання безліч паперу, ... і в шість років вирішила видавати свій журнал. Він називався „Гриб”. Мій журнал, правда, після кількох номерів „прогорів”... Але я продовжувала писати нескінченні повісті”

/Files/images/unkaln_ukrants/200px-Костенко_Л.jpg Ліна Костенко відома українська поетеса, - «цитадель духу» української літератури. народилася 19 березня 1930 року

У шкільному віці Ліна Василівна почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро». У 1946р. були опубліковані її перші вірші. Провчившись деякий час у Київському педагогічному інституті, у 1952р. стає студенткою Московського літературного інституту. А незабаром публікує перші збірки:

Я виросла у Київській Венеції.

Цвіли у нас під вікнами акації.

А повінь прибувала по інерції

і заливала всі комунікації.

Гойдалися причали і привози.

Світилися кіоски, мов кіотики.

А повінь заливала верболози

по саме небо і по самі котики.

О, як було нам весело, як весело!

Жили ми на горищах і терасах.

Усе махало крилами і веслами,

і кози скубли сіно на баркасах.

/Files/images/unkaln_ukrants/Євген-Маланюк-1879-–-1968.-Біографія-3.jpg Маланюк Євген народився 1 лютого 1897 року. Євген змалку відзначався блискучими знаннями. Тому після початкової школи , він продовжує навчання в Єлисаветградському земському реальному училищі, де в тринадцяти річному віці починає писати свої перші поезії. Але Перша світова війна стала перепоною. Маланюк не зміг продовжити навчання, пішов на фронт, а згодом став учасником творення УНР. Після трьох літ відчайдушних битв за українську державність у жовтні 1920 р. поет-патріот назавжди покидає Україну та потрапляє в табори. Ця боротьба принесла чимало вражень поетові. У таборах поет багато пише. Весь життєвий досвід, освіченість та страждання ми бачимо у творчості митця, що переповнена сильними образами- символами, він закарбував болючі спогода на папері:

AveCaesar, застиг на троні,

Ти вже статуя, мармур, міт,

І тільки сонце грає в короні,

І тільки блакиттю посріблено скроні,

Спалені вітром літ.

/Files/images/unkaln_ukrants/83883779_1912807562197343_4110036990760583168_n.jpg Нестайко Всеволод народився 30 січня 1930 року - улюбленець усієї дітвори, творець дитячих спогадів. Зізнайтесь, перекопували полуниці на бабиному городі, аби відкрити нову лінію метрополітену. Що ж стало поштовхом до написання цих історій?

Коли Всеволод Нестайко був маленьким хлопчиком, він страшенно хотів швидше вирости і стати великим та дорослим. Коли виріс, озирнувся й збагнув, що такої нудоти ще зроду не бачив: робота- дім- робота. Час не повернеш, дороги назад нема. Але потаємну стежечку Всеволод Зіновійович все ж віднайшов.

Він годинами фантазував, уявляв, згадував дитячі роки. Ця ментальна машина часу змогла повернути його у втрачені простори дитинства. Це все він переніс на папір, а в 1956 році світ побачив його перші публікації. Того року йому виповнилося 26! Залишилися автобіографічні спогади письменника про свої проби пера:

«Десь років у сім, не вміючи ще по-справжньому писати, я створив свій перший опус-оповідання про відважного мисливця, що полював на бенгальських тигрів в Африці. Правда, в Африці такі тигри не водяться, але я про це не знав і проігнорував ці подробиці. У мами в пам’яті зачепилося лише одне речення: «Ноги він мав волохаті, як і всі чоловіки». Як я побачив волохаті ноги свого героя – досі не збагну. Невже він пішов у мене на полювання без штанів? Після цього «дебюту» у літературі я, дякуючи Богу, «замовк» десь років на 15.»

/Files/images/unkaln_ukrants/Pidmohylny.jpg Підмогильний Валер'ян народився 2 лютого 1901 року - один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження». Автор першого урбаністичного роману «Місто»

Валер’ян почав писати ще в учнівські роки, друкував свої оповідання в шкільному часописі. Але першим літературним його дебютом стали оповідання "Гайдамака" і "Ваня", що вийшли друком у літературно-педагогічному збірнику "Січ" (1919 р.). Психологічну інтелектуальну прозу молодого письменника високо оцінив відомий вчений-літературознавець Петро Єфремов. Така висока оцінка популярного критика – справжній успіх. Не кожен міг досягнути такої високої оцінки, лише на перший сходинках творчості.

/Files/images/unkaln_ukrants/Симоненко.jpg Симоненко Василь народився 8 січня 1935 року - витязь молодої української поезії. Школу закінчив із золотою медаллю. Творчі здібності обдарованого юнака помітила та всіляко сприяла їхньому розвиткові вчителька української мови й літератури Марія Йосипівна Остапенко. Це вона першою благословила Василя на журналістську роботу й порадила навчатися в Києві, а в характеристиці написала: «Багато читає художніх творів; сам теж пише невеликі твори, вірші, п’єси». Брав Симоненко й активну участь у всіх шкільних вечорах, присвячених видатним як українським, так і російським письменникам. Перша друкована поетична проба майбутнього митця, присвячена жінці-матері, з’явилася в районній газеті «Червона Лубенщина» ще коли він був семикласником.

Він любив слово, вчився на факультеті журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, був учасником літстудії і тоді ж, у бурхливі юні роки, почав писати. Але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче. Доля відміряла йому вкрай мало, але Василь встиг зробити найважливіше - усвідомити цінність життя, любові та навчити нас цінувати усі дарунки долі:

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Микола Сом народився 2 січня 1935 року у селі Требухів Броварського району Київської області у родині сільського коваля. Зростав у багатодітній сім'ї, мав 8 сестер і 2 братів. Микола пас корів, ходив «на ланку» працювати до колгоспу, наглядав за меншою сестричкою Надією.

/Files/images/unkaln_ukrants/Mykola-Som-LQ.jpg Любив навчатися, багато читав, дописував до шкільної стінної газети, постійно ходив пішки чи їздив на велосипеді до районної Броварської бібліотеки за книжками, мріяв про море. У шкільні роки перші вірші поета не раз друкувалися в районній газеті. Після закінчення школи, 1952 року, постало питання про майбутню професію Миколи. Його шкільна вчителька хімії, завуч Бібік Варвара Федотівна, що завжди опікувалася хлопчиком-сиротою, зауваживши інтерес Миколи до віршування та захоплення літературою, буквально взяла за руку сімнадцятирічного хлопця та повела до Київського державного університету, де допомогла подати заяву на філологічний факультет, відділення журналістики (пізніше — факультет). Відтоді й розпочалася журналістська стежина Миколи Сома.

/Files/images/unkaln_ukrants/скачанные-файлы-2.jpg Володимир Сосюра народився 6 січня 1897 року. Відомий як автор славнозвісної поезії «Любіть Україну». Натхненний поезіями О. Апухтіна, С. Надсона, К. Бальмонта перші свої поезії створив ще у юності, щоправда, російською мовою. Перші публікації російською та українською мовами з’явилися в повітовій бахмутській "Народной газете" (1917, березень) та в лисичанській газеті. Працював старанно та наполегливо: писав прозу та лірику, за життя поета вийшло понад 80 видань його творів.У його поезіях відчуваємо щось пристрасне та лагідне водночас :

Білі акації будуть цвісти

в місячні ночі жагучі,

промінь морями заллє золотий

річку, і верби, і кручі…

Будем іти ми з тобою тоді

в ніжному вітрі до рання,

вип’ю я очі твої молоді,

повні туману кохання…

/Files/images/unkaln_ukrants/220px-Stus_(before_1960ies).jpg Стус Василь народився 6 січня 1938 року. Василь був поетом-борцем, його життєве кредо: « Чим більше тортур і знущань, тим більш мій опір системі». Його поезії були тим самим опором та боротьбою проти знущань над українським народом. То ж не дивно, що Стус почав писати в уже зрілому віці та більшість своїх віршів написав у «політичних» радянських таборах

/Files/images/unkaln_ukrants/unnamed.jpg Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року. Відома українська поетка тяжко хворіла, освіту здобувала вдома. Мати Лесі Українки також була письменницею та етнографом. Дбайливо ставилася до Лесиної освіти, хоча подейкують, що мати, попри, успіхи доньки вважала її недорозвинутою. Але саме вона запропонувала Ларисі Петрівні Косач - Квітці ( справжнє ім’я Лесі Українки) запозичити псевдонім, у її дядька – Михайла Драгоманова, який називав себе «Українець». «Надія» — перший вірш Лесі Українки, написаний в 9 років. Свій дебютний вірш Леся написала під впливом звістки про долю тітки Олени Антонівни Косач , яку було заслано в табори за участь у революційному русі, а в 13 років публікує свої вірші у журналі «Зоря»:

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

/Files/images/unkaln_ukrants/Т._Г._Шевченко._Квітень_1859.jpg Тарас Шевченко народився 9 березня1814. Його називали українським Рембрантом, Світочем української культури та Пророком України. Воно й не дивно, адже хто міг знати український народ, краще за Тараса, що за часів кріпацтва ріс у бідній сільській родині. Достеменно невідомо, у якому саме віці Тарас Григорович почав писати свої перші поезії, але перше видання «Кобзаря» було проти його волі. Письменник розповідав, що Український поміщик Петро Мартос замовив акварельний портрет у молодого, але вже відомого в Петербурзі художника Тараса Шевченка. Під час роботи над замовленим полотном, той відлучився на хвилинку. Мартос підняв із підлоги аркуш паперу. Там були вірші.

"Знаєте автора?" — запитав, у художника, коли той повернувся.

Тарас знітився: "Так, — і додав: — Знаю, бо це я". Він віддав Мартосу увесь свій доробок, але просив нікому не показувати. Мартос не міг не поділитися своїм відкриттям і повіз поезії до Євгена Гребінки. У 1840 році «Кобзаря» надрукували.

Кiлькiсть переглядiв: 1370

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Фотогалерея

Дата останньої зміни 12 Березня 2024

Цей сайт безкоштовний!